Думка летить у вирій забутих мрій.
Давно спланована на завтра ціль.
Все узаконено.
Все врегульовано.
Ти гадав, що зміниш світ на краще.
Від надії душа світить пропаща.
І неспіша
Потроху згаса.
Знай, друже мій, від цього не втекти.
Небо скаже, як дійти до мети.
Нитку прив'яже
В тіні сіяжу.
Всесвіт збудований не даремно.
Або живи, або згинь у тернах.
Просто йди
На сяйво згори.
І нам з тобою
Не змінити долі.
Не зіграти в хованки.
Не віддячити
І не пробачити її.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709533
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.12.2016
автор: Самотня Людина