Не всміхаються,стали такими нещирими!
Поза очі плюються,а в очі-так ніби,хай
Поза очі ''у ложці води втопили би'',
Коли поруч-привіт-бувай.
І живеться так людям, множиться.
Кожен тягне на своє ''Я''.
Одиниці лиш щиро моляться,
А десяткам й Земля мала.
І про душу тепер не мовиться-
Кому треба твоя душа?
Хтось на когось сьогодні молиться,
Хтось шукає себе в віршах.
І чим старша стаю -тим важчає,
Бо нічого не йде до добра,
Бо хіба слова люду важать ще?
Важать...жаль,але не слова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709402
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2016
автор: Лейла