В ЛЮДСЬКИХ ДОЛЯХ - ЛЮДСЬКІ БОЛІ

                             Людські  думи,  людські  болі,-                              Живемо,  мрієм,  працюєм:
                             Були  вчора,  є  й  сьогодні.                                          І  куєм,  і  мелем,  й  сієм,
                             А  тернисті  шляхи  долі,-                                                І  родини  гарні  маєм,
                             І  пригод,  й  любові  повні.                                            Дітей    розуму  навчаєм.
                                                                                               І  успіхів  досягаєм,
                                                                                               А  ще  й  друзів  справжніх  маєм.
                                                                                               Щедрі  ми  завжди  душею,
                                                                                               Живем  з  мрією  своєю.
                             Життя  в  кожного  єдине,                                                Турбуємось  сьогоденням,
                             І  мінливе,  й  швидкоплинне.                                      Потопаєм  в  повсякденні,
                             Ми  шукаєм  шляхи  нові,                                                    І  минуле  пам"ятаєм,
                             Хоч  буваєм  й  неготові.                                                      І  в  майбутнє  заглядаєм.
                                                                                               То  знаходим  розуміння,
                                                                                               То  проявимо  невміння,
                                                                                               І  проблеми  виникають,
                                                                                               Й  нерозв"язані  бувають.
                             Живемо  так,  як  умієм,                                                          Не  живем,  а  виживаєм,
                             Часом  плачем  і  хворієм,                                                    Дуже  мало  втіхи  маєм.
                             І  помилки  дупускаєм,                                                            Ще  й  війна  довго  триває,
                             Й  на  "граблі"  знов  наступаєм.                                    Жити  дуже  заважає.
                                                                                                 Любим  нове  ми  шукати
                                                                                                 І  помилки  виправляти.
                                                                                                 Щоб  не  збитися  з  дороги,-
                                                                                                 Часто  молимося  Богу.
                             Переносим  смуток  й  болі,                                                  Україну  свою  любим
                             І  не  скаржимось  на  долю.                                                  І  любити  завжди  будем.
                             Щоб  засвоїти  уроки,-                                                                Хоч  і  сил  вже  мало  маєм,
                             Знову  робим  нові  кроки.                                                      Та  про  землю  усе  ж  дбаєм.
                                                                                                 Вже  навчилися  терпіти
                                                                                                 І  сучасне  розуміти.
                                                                                                 Та  щоб  легше  стало  жити,-
                                                                                                 Війну  треба  зупинити.
                             Хоч  не  все  у  нас  виходить,                                                Так  життя  -  буття  минає,
                             Доля  нас  за  "носа"  водить.                                                  В  нім  по  -  всякому  буває.
                             І  хоч  маєм  те,  що  маєм,                                                            Не  втрачаємо  Надії,                                              
                             Віру  в  краще  не  втрачаєм.                                                    Про  Любов  і  Щастя  мрієм!
                                                                                                   В  людських  душах  -  людські  болі,-
                                                                                                   Були  вчора,  є  й  сьогодні.
                                                                                                   Зменшить  болі  в  своїй  долі,-
                                                                                                   Можна  в  Вірі  і  Любові!
                                                                                                   І  війну  треба  спинити,
                                                                                                   І  у  Правді  усім  жити!!!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709144
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 29.12.2016
автор: геометрія