Весна бентежить душу знов мою…
і я…
складаю рими
всі свої
про неї…
птахи летять…
Також в свою ВЕСНУ…
Любов несуть!!!!!
на крилах…
до Поетів.
а я… не до кохав…
свою Весну…
тепло твоє…
Живе
в моїх долонях…
і до сих пір…
шукаю і молю…
вогонь і блиск очей…
твоїх у домі…
плекаю зустрічі…
останньої тепло…
обіймів, поцілунків…
пристрасті вогонь…
з шалених днів…
без тями, перепон
лише від роз…
шипи…
в мою долонь…
і біль…
ночами, мов не я…
тиняюсь і не сплю…
чекаю лисого
жорсткого Мінотавра…
що випустить на волю,
душу знов мою…
жадає жертву…
знов свою…
тінь обіцянок… і жадань…
і… недоспівані сонети…
а в завтра…
ту казкову мить…
дим… затуманить…
сигарети…
якось би літо…пережити знов мені…
не опалитися вогнем…
у жовту осінь…
а взимку не замерзнути… вночі…
відчути в Березні дощем…
що серце просить…
і починати все в житті…
з нуля…
жадати і бажати…
знов тебе кохати…
......................................
Весна Душе покоя не даёт...
и я...
как все...
пишу в стихах...
про Это..
у птиц весной...
ВЕЛИКИЙ ПЕРЕЛЁТ...
они Летят!!!!!!
на Зов...
своих Поэтов.
а я... не до любил...
свою Весну...
твоё Тепло...
Живёт
в моих ладошках...
и до сих пор...
глаза твои ищу...
у встречных...
и
в распахнутых окошках...
в постели...
ощущаю... Страсти след...
из наших дней
любовного безумья
давно увял...
из ярких роз букет
наш соучастник...
счастья...
без раздумья...
в ночИ как вор...
бродЯжничать начАл...
сквозь Лабиринт...
пробрался в свою Душу
а там... мой личный...
лысый Минотавр...
ждёт жертвы...
чтобы выпустить наружу....
пыль обязательств...след страстей...
и... недопеЕтые куплеты...
а в завтра...
призрачную дверь...
скрыл... дым...
вчерашней сигареты...
мне б лето... как то пережить...
об жар осенний...
не обжечься...
зимой... до смерти.... не остыть...
а в Марте...
всё же... отогреться....
и начиная Жизнь.... с нуля...
Хотеть ... Опять...
. .................Любить.... ............
тебя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709057
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2016
автор: Хуго Иванов