Я згубила уже усі дати,
Відколи почала писати,
І події проходять повз
Чи крізь мене.
Це прикметник ,а може
Іменник.
Невідомо.
Все заплутано стало,
І втома,
Дається в знаки.
Наперед спішу-забігаю
Все чекаю,шукаю.
Нове-
Не простившись з старим,
Забуваю
Лік усьому ,що йде.
І годинник мені не друг,
Не лягаю і не встаю,
Я без рахунку тепер живу.
Лиш лічу
Миті щастя.
Не по кількості, а по зорям,
Які виринають із моря,
Тих безмежних вітрин,
Слів-перлин.
Хіба варте життя підбивання,
Коли сенсу немає в нім.
Все безцінне -не в кількості
Тайно.
Воно є,безглузде це міркування
Хтось то має це прочитати
І я навіщось це маю писати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708824
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2016
автор: БЕЗ