Можливо я когось і подивую,
Що тільки словом землю бережу,
Я з нього кам’яну стіну збудую
І серце кожне духом заряджу.
А дух ніколи не здолати «градом»,
І куля таке серце не проб’є,
Не назвемо й Росію більше братом,
Бо істина нам право це дає.
Поки серця пульсують наші кров’ю,
І сонце торжествує кожен день,
Ми уп’ємось синівською любов’ю,
Й від заздрощів наш ворог упаде.
23.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708781
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.12.2016
автор: Ганна Верес