КРИК ДУШІ
бабусі Ковальській (Погомій) Марії Василівні
Нерадісні думки тривожать душу.
Надія, шкода, гасне з кожним днем.
Так болісно, але триматись мушу -
Дуже боюся втратити тебе!
Хоча мене вже кепсько пам'ятаєш,
Вогник життя уже зовсім блідий,
Я розумію - ти, бабусенько, згасаєш,
Але пожий іще, пожий...
Бачу, рухатися тобі важко
І голод вже давно не мучить
Ти не питай: "Навіщо жити, нащо?"
Живи! Клубок у горлі. Сльози душать.
30.06.2016
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
Україна, м. Хмельницький
© Copyright: Светлана Маярчак Крыжановская, 2016
Свидетельство о публикации №116122508376
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708469
Рубрика: Присвячення
дата надходження 25.12.2016
автор: Світлана Крижановська