поки світло текло між твоїми руками,
я впивався очима і легшав камінь на шиї.
опадали слова на холодну підлогу,
і ,здавалось, мовчання то дарунок від Бога.
і мостились зірки, укриваючись небом,
поки ніч проливалась духмяним медом .
я до тебе горнуся , прикинувшись сном ,
і розбуджена ніжність існує між нами.
заплітаются розмови руками печалі ,
та ти не чула тоді, як думки всі кричали...
бо для мене на мить зупинилися війни,
і важливими стали твої лиш обійми.
такі щирі, бо на далі немає нічого,
тільки спогад тіла і міста нічного,
коли небо вкривало замерзлі зорі,
і любилися ми - божевільно-хворі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708463
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2016
автор: обраєн