Якось я бачив сон…
Якось я бачив сон в якому ти мене кохаєш…
За марення чудне це образи не тримай,
Та жаль, що лиш вві сні мене до серця пригортаєш,
А на яву все ллються сльози через край.
Морфею! Мені благаю сон блаженний дарувати,
Зішли мені оту п’янку знемогу,
Її кохання солод дозволь ще скуштувати.
О, небожителе! Даруй мені щасливу змогу!
Люди кажуть, що сон має смерть за сестру
Й дух сплячого витає між двома світами.
Тлінний подих я свій змінив би на згубу гірку,
Якщо долю таку мені в обмін дано небесами.
Лиш у гніві не хмур своїх брівок тонких, моя радість,
І не думай, що рад тому сну, то є тяжке страждання.
Якщо я зогрішив, я готовий спокутати слабкість.
І нехай буде так! Я в блаженстві прийму будь-яке покарання.
За твій усміх готовий, голубко, зазнати найтяжчої кари,
Але й смерть не зрівняється в муках нестерпних із тим,
Що прокинусь й розвіються сну любовнії чари.
О, я буду нещадно покараний цим!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708419
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2016
автор: dandelion