День грудневий впускаю у вени -
Хай притишить хоча би на мить
Дике все, ненаситно-шалене,
Що в мені так нестримно щемить.
Заповзає мороз вглиб уперто,
Кров дрімає, не рветься до віт.
Проявляється так милосердя,
Бо у маренні - менше болить.
Не вкриваюся листям, чи квітом -
Зачарована ельфом чудним.
Поки скрізь - білосніжна палітра,
Ти приходь хоч промінчиком в сни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708405
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2016
автор: Оксана Дністран