Писати хочу так

Писати  хочу  так,  серця  щоб  завмирали,
Пізнаючи  землі  нетлінний  рай,
Зі  мною  зорі  в  небі  щоб  збирали
Й  любили,  як  і  я,  свій  рідний  край.
Я  закохати  хочу  всіх  у  слово,
Просте,  співуче,  в  нім  –  народу  суть,
Щоб  ним  клялися  в  вірності  й  любові
І  відчували  істини  красу.

Писати  хочу  так,  щоби  мене  чекали
Із  порцією  правди  про  війну,
Щоб  вороги  тих  слів,  моїх,  лякались,
Визнаючи  свою  у  ній  вину,
Щоби  разом  нам  випало  сміятись
В  обличчя  тим,  хто  мав  нас  за  рабів,
Щоби  в  путі  ніколи  не  спинятись
І  ціну  знати  ворогу  й  собі.

Писати  хочу  так,  щоб  волі  не  приспати,  –
Неволі  не  пробачить  нам  земля,
Коли  на  неї  прийдуть  супостати
Й  на  шмаття  стануть  рвати-розділять.  
Серця  я  хочу  словом  розбудити
В  тих,  кому  власне  жниво  –  не  межа,
Своє  ім'я  боялись  щоб  ганьбити,
Щоб  українців  світ  весь,  поважав.

Писати  хочу  так,  щоб  тисячі  читали
І  про  далеку,  сиву  давнину,
Чиї  сини  ми,  й  дочки,  пам’ятали
Й  землі  платили  власну  данину.
Я  хочу  віру  людям  відродити
У  завтрашній,  у  кращий,  світлий  день,
Любов  до  ближнього  у  душах  розбудити,
Вона  за  руку  мир  нам  приведе.
23.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708402
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.12.2016
автор: Ганна Верес