Я стираю це ім’я
І замість нього
Саджу насіння –
Чорнонопавуче насіння
Я стираю це ім’я
І замість нього
Виплітаю із волосся
Будинок
у якому
Зачиню
Ваші
Душі
рабство
для тих,
хто хоче
вберегти
мене від тайни.
Свобода для тих,
хто злизує язиком
із моєї щоки
вельможне безумство.
Я на тих самих кістках аристократії
Викрою любов –
Любов,
Яку можна буде роздягати
І шматувати ногами-ножами.
Любов, яку можна буде
Бити під груди, щоб серце
Калатало,
Немов
Розгін кастрованого диявола
У прірву-прірв.
У ніжне дзеркало вітрового горностая
Поміщуйте усі слова,
Доки вони не тріснуть
мов ядро трав’яного вибуху
запам’ятовуйте ж мить танцювального дива –
після мого багатства наступає гієна пустелі.
Я за ті криваві спалахи усмішок
подарую вам намисто мурашиної королеви.
Цукерками засиплю ваші оселі,
адже
цукерки…
для мерців – це розкіш.
Ви – немов здохлі кажани, що літають
Над вікнами мого всесвіту.
Я жену вас геть з моїх снів,
А ви все п’єте і п’єте
кров того, хто жебракує словами
За тінь
І світло
Світил.
А ви все носитесь над моїми очима
Марними виявами спокус.
Поїда мене тільки плоть моя, знайте. –
Тіло, яке здобуває ступінь льодового бар’єру.
Я відхаркну своїми легенями
У ваші прадавні обличчя,
І ваша жіночність зітреться
як сперма останнього буревію
під порталом Каїна.
Я гепну пальцями по ваших зубах,
І ваші щелепи залоскочуть сніг.
Я дихну, і очі ваші розплющаться –
наче смерть у свинарнику.
Вигаднику,
Маленький,
нікчемний вигаднику.
Гра у тисячі способів зітнути собі фаланги пальців.
І як біла енциклопедія показує –
Ми всі станемо попелом
для засмаженого дельфінарію.
Ця територія незаповнена.
Вона біла
як перса
кожної вам схожої.
Сходи є,
А нема сил піднятись?
Вітаю,
Брате,
На вході
У тотальну
Вітальність
Вигаднику.
Маленький,
Нікчемний вигаднику.
Гра у тисячі способів зітнути собі фаланги пальців,
І як біла енциклопедія показує –
Ми всі станемо попелом
для засмаженого дельфінарію –
Ця територія незаповнена.
Вона біла
як перса
кожної вам схожої.
Сходи є,
А нема сил піднятись?
Вітаю
На вході
У тотальну
Вітальність.
Вигаднику,
Маленький,
Нікчемний вигаднику.
Гра у тисячі способів зітнути собі фаланги пальців.
І як біла енциклопедія показує
Ми всі станемо попелом.
Для засміченого дельфінарію –
Ця територія незаповнена.
Вона біла
як перса
кожної вам схожої.
Сходи є,
А нема сил піднятись? –
Вітаю,
Брате,
На вході
У тотальну
Вітальність.
18.11.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708382
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.12.2016
автор: Immortal