ПАМ’ЯТІ МИКОЛИ ВЕРЕЩАКИ…
Ти був у нас на сайті особливим,
Завжди мав друзів, батьком був комусь…
В тобі була якась незрима сила,
За тебе і понині я молюсь.
Чому з життя ідуть найкращі друзі,
Чому й понині рана у душі?
Слова писав правдиві, без ілюзій,
Як ти, не коментують вже вірші.
Відкрий свій сайт на небесах, собрате,
Зберемося колись ми всі разом.
Ти змушений ще трохи зачекати,
Ми ж будемо молитись перед сном.
Пішов у вічність, та живеш донині,
Живеш на сайті в віршах і піснях.
Жалкую я, що на твоїй могилі,
Не вибито крилатого коня…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708354
Рубрика: Присвячення
дата надходження 25.12.2016
автор: Віталій Назарук