Є озеро між скель. Криштальної води
Напитися з долонь не зможе подорожній.
Бо, як пірне углиб, не омине біди:
Той світ – чужий для всіх, на інші - так не схожий.
На перший погляд він - мінливий і легкий,
У ньому - сотні зір, три місяці, два сонця,
Веселка після гроз очищує думки,
Про береги ніхто не склав надійних лоцій.
Русалки там живуть, плетуть із мрій вінки,
Співаючи пісень, пускають їх на воду.
Проходять, наче мить, не роки, а віки.
Джерела бережуть у скель первинну вроду.
Є озеро гірське. Ми, певно, з ним – рідня,
Бо часто чую я знайомий голос крові.
Пірнаю поміж риб, не відчуваю дна,
Чарівно з ним завжди, вільготно і казково.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708273
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2016
автор: Оксана Дністран