Де вітри ковил гойдали
Й степ із небом обнялись,
Ранки росами спадали,
Край той був таким колись.
А тепер земля – у ранах,
Кров у травах – не роса –
Б'ється мій народ з тираном:
У диму і небеса.
Матерів гірке ридання
Сколихнуло синю вись,
Недоспіване кохання
Закотилося кудись.
І зажурена калина
Віти опуска в траву,
Удові сльоза-краплина
Затулила синяву.
12.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708260
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 24.12.2016
автор: Ганна Верес