Жбурнути б на смітник думки невеселі
Й вервечку нездійснених мрій,
Яких назбиралось до самої стелі
Сьогодні у хаті моїй.
Вночі не дають мені міцно заснути,
Від справ відривають удень,
Куди не піду , мов до мене прикуті
Ще й просять моїх одкровень.
Жену їх від себе, не слухають, кляті,
Такі вже завзяті вони.
Приходять до мене і в будні, і в свята
Весь рік від весни до весни.
А може, даремно отак їх цураюсь,
Думок і нездійснених мрій?
Вони ж мої діти і так уже сталось
Що пасинки в долі моїй…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707876
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.12.2016
автор: Артем Хвиля