Заколисана вітром заснула зима,
Не шеберхне ніде.Срібне місячне сяйво
Теж гойдається тихо.Тікає пітьма,
Темну постать свою по кутках десь ховає.
Під ногами сніжок на морозі скрипить
І старезні дуби всі стоять, мов сторожа,
Із м"якенької хвої у зимоньки ложе,
Натомилась вона, то ж нехай ще поспить.
Вранці знову до рук біле сито візьме,
Кучугур височенних насіє-навіє.
Що вона господиня - хай кожен збагне
І виконує справно її повеління.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707861
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.12.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський