Загубилась в думках - так трапилось,
Ніби вежа в пухкому тумані
Заховалась.
Потроху, краплями
Ледь помітними тишком розтане
Той туман - і відкриється вежа,
Її тонкі, засніжені кості,
А я буду наосліп вештатись,
Мій туман не спадатиме в роси.
Не спадає, а ще й густішає,
І хвилює, і сам хвилюється,
І вкриває нещадно брижами
У думках перехрестя вулиці.
Нічогісінько не розумію
І бреду манівцями - в тумані,
Потонувши приречено в мріях,
Наче вежа, стрічаю світанок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707828
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2016
автор: Siya