Як сонце ховалось у скриню,
Фламінго проміння зібрав...
У далеч вдивляючись, синю,
Чуттєвий танок влаштував.
Даруючи сонця принаду,
Злітав, відштовхнувшись крилом
Землі, що кружляла без ладу,
Торкав найніжнішим пером.
У пристрасті палко, вогненно,
Рожевий здійнявсь у блакить
Привабливо і незбагненно
Дива дарував кожну мить.
Летіли на крилах сонети,
Запала в душі благодать.
Буває, замало планети,
Щоб Божу красу передать!
2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707664
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2016
автор: Lana P.