Тускло світить ліхтар на перехресті,
Дрібні сніжинки білі скопом віхолять, мигтять.
Їм вітер додає нічної жесті,
Поодинокі перехожі поспіхом біжать.
Тяжіють голови, сутулі плечі,
Думки плетуть життя безмовну, скудну марноту.
Зібратись з духом так було б до речі,
Аби збороти у грудях приступну стидобу.
Що животіємо, що копійчину
Стискають руки, аж ниють, затвердлі мозолі.
Ростуть мільйони в банках без зупину
В керманичів, у тих, хто на верху, хто на чолі.
20.12.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707512
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2016
автор: Валентина Ланевич