Вона така ідеальна що хочеться вбити
Її насмішка прямо в ціль
Як люди, можете любити,
Удосталь фальші, ту "ваніль"?
Така ефектна зовні та пряна,
Високо завжди голова.
Постава рівна, фрази чітко,
Кокетка, добра дуже рідко.
Її не можна зачепити,
Ту дивизну, ту гру втопити
Вона як камінь наріжний,
Такий з краями, гострий і тонкий
Усіх присутністю дражнила,
На вигляд щира, дуже мила.
А в середині пустота...
Не притаманна їй Душа
Всі грані , тіні не прості
озвучені думки, у цім вірші
Навіки лишиться такою.
Не справжньою і не сама собою...
©M.V.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707504
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.12.2016
автор: vitaline