Я – радісна й несамовита
ти – переможцем
бездоганним
виглядав
і моїм стегнам,
ніжністю розкритим
як квітку, насолоду дарував
я –
безсоромна й
беззавітна, ти -
безтурботний та
безликий
неначе ззовні схоже,
та відверто
лише мені дано заполонити
беззоряну
безмісячну
беззвучну
ніч на землі
безкрайній та
безмежній
здолати
безнадію й
безпорадність
в серцях на стороні , нам протилежній
та ти не жив, а відчуттями грав
беззаперечно –
жваво та розкуто
тремтінь жіночих колекціонер -
тобою щире все забуто
також моя
беззбройність– на утіху
тоді ти вільним почуваєшся від снів
де я будую дім, і, майже стріху
ти ж продукуєш дим та ненажерливих синів
та твій
безбарвний день пройде
на зміну
безумному
безсонню
безславний і
безглуздий світ ти побудуєш там
безформний……
безталанний….
а безсмертний – в моїх думках, моїх віршах,
де ми з тобою - сам – на – сам
а я -
безстрашний та
бездротовий зв’язок
з усіма, хто колись любив і мріяв,
хто почуття стискав в вузький рядок
і жертву в радості нічим не міряв…
©Олена Зінченко 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707493
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2016
автор: Zinthenko Olena