Ніч зробила мені дарунок –
Сон, де ти, моя забаганка.
По судинах солодкий трунок
Розтікавсь до самого ранку.
Хоч у сні ти стояв поодаль,
Ні півслова із уст не кинув,
Погляд твій чула я на собі.
Він роздмухав в серці жарину.
Відвертала своє обличчя
Скільки раз. Вимикала світло.
Нині знову до тебе кличе
Те чуття, що колись розквітло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)