Не називай мене «шановна пані» -
я ж народилася в селі,
квітучий травень рано на світанні
подарував життя мені…
Я знаю про двозначність цього слова,
не «леді й джентльмени» - ми,
на кожнім кроці - пані і панове,
насправді, наймити й раби…
Не гнівайся на мене люд карпатський -
для вас, як рідні, ці слова.
З дитинства знаю про життя бідняцьке,
єдиний пан був «голова»…
На панщину щодня ходила мама,
за трудодні лише зерно
та цукор у мішку на рік давали,
все інше їли, що було…
«Панове й пані» - може й бездоганне
з трибуни, в ділових листах,
достатньо «ВИ» в поважному звертанні,
привітний усміх на вустах…
У вас, можливо, протилежна думка,
тлумачення цих слів своє,
я - просто жінка, не якась віщунка,
яка чіпляє «за живе»…
Не ображайтесь, пані і панове,
що знов відвертою була,
якщо життя насправді полинове,
то і гірчать мої слова…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707051
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.12.2016
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО