Здивуй мене…

Здивуй  мене,  якщо  це  ще  можливо.
Хоча...  Мовчи,  не  треба    більше  зайвих  слів,
Вони  ж  бува  поводяться  зрадли́во,
Коли  із  вчинками  вступають  у  двобій.

Зігрій  мене,  бо    руки  геть  вже  змерзли,
Єдиним  подихом  верни  їх    до  життя,
Стань  променем,  щоб  навіть  крига  скресла,
І,  може,  я  тоді  повірю  в  каяття.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706967
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2016
автор: Оксана Лазар