Здивуй мене, якщо це ще можливо.
Хоча... Мовчи, не треба більше зайвих слів,
Вони ж бува поводяться зрадли́во,
Коли із вчинками вступають у двобій.
Зігрій мене, бо руки геть вже змерзли,
Єдиним подихом верни їх до життя,
Стань променем, щоб навіть крига скресла,
І, може, я тоді повірю в каяття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706967
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2016
автор: Оксана Лазар