То є чари, справжні чари!
Щось в тим дивне забриніло,
Каже батько: Наче в карі
Робиш, мовиш очманіло.
Робиш, мовиш очманіло.
Всюди, кожною порою,
Йду до лісу чи до яру:
Завжди наче йде зі мною!
То є чари, справжні чари!
То є чари, справжні чари!
Чи погода тиха буде,
Чи ламає смерч конари –
Її голос чую всюди!
О! То справжні, справжні чари!
О! То справжні, справжні чари!
Вдень вона в моїй уяві,
Уночі – двійник примари,
В снах моїх вона, і в яві!
Твердо знаю, що то чари!
Твердо знаю, що то чари!
Біля неї – розтривожусь,
А як піде – теж кошмари,
Хочу разом – і не можу!
Не вагаюсь, що то чари!
Не вагаюсь, що то чари!
Слово ніжне прошептала,
Звабила мене до дому,
Зрадила й причарувала!
Не повіриш вже нікому!
Не повіриш вже нікому!
Та чекайте, маю раду!
Прийде час, знайду я зілля:
Як за зраду дам їй зраду –
Буде, мусить буть весілля.
Буде, мусить буть весілля.
Fryderyk Chopin, Pieśni: Czary (Stefan Witwicki)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706420
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 13.12.2016
автор: Валерій Яковчук