Мої легкі й важкі дороги,-
Жили й живуть завжди в мені,
Не в порожні ходили ноги
І не приснилися мені.
Усе життя у праці руки,
Долала болі і жалі,
Були і зустрічі, й розлуки,
Свята великі і малі.
Жила в селі...Тепер у місті,
Уже до фінішу іду.
Ловлю душею сільські вісті,
Й думками я в селі живу.
І при нагоді поспішаю,
Щоб знов побачити його,
І своїм зором обіймаю,
Й горну до серденька свого.
Там земляки, всі трудолюби,
Непоборимі на віки,
Стерпіли війни, голод, згуби,
Та не зігнулися таки.
Здолали всі важкі дороги,
Не покорилися біді.
Й тепер боротися готові,
І на війні, і у труді.
Я їм вклоняюся, як Богу,
Бо перед ними я в боргу,
Лину до рідного порогу-
І в світлі дні, і в дощові.
І вчора, завтра і сьогодні,
Я щиро зичу їм добра.
І в доземнім своїм поклоні,-
Миру бажаю і тепла.
Всі почуття мої й дороги,
Ведуть мене знов до села,
І хоч болять і руки, й ноги,
Серце наповнене тепла.
Мої селяни пречудові,
Живіть у праці і теплі.
На ваші я верну пороги,
І залишусь в своїм селі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706334
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 13.12.2016
автор: геометрія