«Я хочу бачити ці очі кожен день…»

Я  хочу  бачити  ці  очі  кожен  день,
Й  закохано  хвилинами  мовчати,
І  чути  як  уста  твої  лишень,
У  серці  моїм  будуть  щось  ховати.

Нехай  усе  це  дивно  прозвучить,
Зігрітися  лише  в  твоїм  полоні,
Думки  прикуті  й  відстань  що  біжить,
Та  ти  не  покидаєш  мої  скроні.

Я  вірю  в  те  до  чого  не  дійти,
З  останніх  сил  та  буду  намагатись,
І  не  покину  тої  я  мети,
Навіть  якщо  до  тебе  не  дістатись.

Таким  напевно  був  життєвий  жарт,
Мені  судилось  просто  лиш  чекати,
Й  таки  кохати  віддано  тебе,
Думками  цими  тишком  обгортати.

Цей  час  сильніше  стягує  петлю,
І  я  не  помічаю  тої  кари,
Я  просто  лиш  кохаю  і  люблю,
Й  життя  своє  в  очах  твоїх  вбачаю.

І  навіть  не  потрібно  цих  думок,
Я  просто  сам  себе  вже  не  пізнаю,
Ти  замінила  в  серці  той  замок,
І  там  з  тобою  я  таки  літаю.

Можливо  це  в  останнє  я  писав,
Допоки  та  печаль  не  полонила,
Боюся  сама  лишиться  душа,
Що  очі  твої  миттю  охопила.

Я  хочу  бачити  ці  очі  кожен  день,
Й  закохано  хвилинами  мовчати,
І  чути  як  уста  твої  лишень,
Повільно  мене  будуть  обіймати.

12  грудня  2016  року  ©Андрій  Анатолійович  Отченко  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706328
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2016
автор: Андрій Анатолійович Отченко