Пізно для чаювання. Вертайтесь в похмурий Лондон,
Віддаль між нами більша, ніж весь оцей океан,
Можете жить минулим, а я живу сьогодні,
Тож відведіть, будь ласка, флот зі своїх бажань.
Я незалежна нині. Я Вам бажаю того ж.
Вам так, напевно, личить старої Європи смог,
Ви такі романтичні, це мені перешкода,
А від розмов гарматних кращий вже монолог.
Відчай поганий радник, дух Ваш також окріпне,
Мене зачарує Вітмен, а Теннісон зцілить Вас,
Нас розвела ментальність Старого й Нового світу,
Це, мабуть, так і треба, (згадайте) всьому свій час.
Можливо, різке прощання, але спішу на потяг.
Туди, де багаті жили стікаються у Клондайк,
Знаю, що відпускати - це щонайбільший подвиг,
Та зберігайте гідність, вертайтесь у рідний край.
Я бачу наскрізь реальність, дім Ваш - бібліотека,
Ви іще теоретик, а я уже слідопит,
Буду із Вами чесна, гостро буду відверта:
Мій материк поволі Ваш Альбіон розлюбив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706324
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2016
автор: Віталій Стецула