Я все ще думаю про нього.
Ну, скільки можна? – скаже хтось. -
Лишися ровера отого,
Не вийде ж путнього чогось.
І часом я його забуду,
Зрадію: відірвався гад.
Та потім знову, мов приблуду,
Пущу в нутро своє назад,
Бо так без нього стане нудно.
Так холодно в душі, хоч вий.
Не в силі я (хоч це й немудро),
Почати з іншої глави.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706208
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)