Тримаєш моє серце у руці,
Нізащо не даєш мені летіти,
Збираєш у долоні промінці,
Примружуюсь: засліплюють софіти.
Пусти мене на волю – хай лечу,
Мене так манить простір неозорий,
Я випорхну із рук твоїх, втечу,
Давно вже зачекались мене зорі.
До сонця пригорнусь – не обпече,
У небі загублюсь, мов в океані.
Невпинно час біжить, кудись тече,
А ми з тобою – досі на вулкані.
Іди собі, нехай щастить тобі!
Віддай мені моє, своє візьми.
Один:один завершимо двобій
Із шансом залишитися людьми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706145
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2016
автор: Шостацька Людмила