Сашко сидів на березі річки з вудочкою , та риба сьогодні не ловилася. Вже й сутінки підступили до води , а відерко все ще було порожне. Стемніло. Вечір видався прохолодний . Дощові хмари повзли одна на одну і кожної миті погрожували прорватися холодним дощем. Сашко вийняв з пакету окрайчик хліба і почав їсти. Додому йти не хотілося. С ашко уявив ,як тепло і затишно вдома. Та його там ніхто не чекав. Колись у нього була сім’я : мама , тато і він- Сашко. Влітку вони втрьох їздили на море. Сашко за свої 12 років перший раз бачив море. Це якась казка , якась нереальність. Хлопчику , який любив читати фантастику, здалося що він потрапив у інший вимір. Білий катер гойдався на хвилях, щасливі очі мами , усміхнене татове обличчя – це було щастя. А в дельфінарії Сашко знайшов собі справжнього друга . Його звали Самсон. Він був сильним, гладеньким і таким розумним. Дружелюбний, веселий, симпатичний. Дельфін підпливав до самої кромки басейну і посміхався.. Ось тут вони і зустрілися поглядами Самсон і Сашко. Самсон міг посміхатися і цю посмішку він дарував Сашкові. Хлопчик був впевнений що це саме так і посміхався йому у відповідь. І кожного разу , коли Самсон пропливав повз трибуну, хлопчик намагався доторкнутися до його гладенької шкіри, а Самсон посміхався у відповідь своєю щирою і надто розумною посмішкою, не кожна людина може так посміхатися. Сашко перебував під гіпнозом чарівності дельфіна. А той, виконуючи різноманітні трюки, щоразу намагався пропливти щонайближче до хлопчика. Кожного дня ходити в дельфінарій хлопчик не міг. Квитки на шоу з дельфінами коштували надто дорого. Та все-таки батьки, розуміючи хлопчика, дозволили ще раз відвідати друга. Ото вже була радість.. Самсон одразу помітив Сашка і хлопчику здалося , що свою програму виступу Самсон присвятив саме йому - Сашкові..Але все колись закінчується . Підійшла до кінця і відпустка батьків, і потрібно було повертатися до щоденних справ і обов’язків. Сашко засумував. Йому так хотілося ще раз побачити Самсона. І він знову пішов до дельфінарію де на першому поверсі басейну, знаходився величезний ілюмінатор . Дельфіни, готуючись до наступного трюку кожного разу пропливали повз скло ілюмінатору. Сашко довго чекав на Самсона і ось він дельфін,якого хлопчик хотів би назвати своїм другом, проплив повз. Сашко притулився до ілюмінатору і спостерігав, а раптом дельфін помітить його. Дельфіни пропливали під шквал емоцій зацікавлених глядачів , які з якихсь причин не потрапили в дельфінарій .А дельфіни виконували свою роботу. Вони були не вільні в своїх бажаннях. Сашко не відриваючи погляду, спостерігав за яскравим видовищем, та раптом один з дельфінів відокремився від інших і вдарився носом в скло - це був Самсон. Хлопчик одразу його впізнав. «Самсон, Самсон» - голосно закричав хлопчик,- « я тут, це я Самсон». Хлопчик і дельфін дивилися один на одного і розуміли, що більше вони не побачаться. «Самсон, я люблю тебе повторював і повторював Сашко , я обов’язково визволю тебе Самсон. Я зароблю багато грошей і викуплю тебе і ти повернешся додому в море, чуєш, Самсоне…? Чекай мене , друже.
Літні канікули підходили до кінця . Одного разу батьки позвали Сашка і ховаючи очі, повідомили, що тепер вони будуть жити окремо.
Але це нічого не значить. Мама і тато люблять його і завжди будуть поруч. А потім в їх квартирі став жити дядько Олег. І у мами вже не вистачало часу на Сашка. Вони часто закривалися з Олегом в своїй кімнаті , а Сашко залишався сам. Тато забирав Сашка на вихідні, але у тата була вже інша сім’я. Мамині очі знову світилися щастям , тато також перебував в в феєричному стані, та місця в їх серцях для Сашка залишалося все менше і менше…
Небо вже не в силі було стримувати тяжкі дощові хмари і вони впали на лугові трави , побігли по річці і примусили Сашка сховатися в копиці свіжоскошеного сіна. В сіні було тепло, затишно і. А скошене лугове різнотрав’я заколисувало і вводило у теплий казковий сон.
І снилося Сашкові безкрайнє море і вони удвох: Сашко і Самсон гойдаються на хвилях і сонце дарує їм своє тепло і безмежну любов…
Определенно, что-то заставляет нас относиться к дельфинам
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706015
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2016
автор: Тетяна Акименко