Крик душі.


Мамо-мамо  ,  чому    Ви    пішли
Залишили    цей    світ    і    родину?
Ви    пішли    в    другий    світ  –
Важко    нам    зараз  всім,
Батько    сам,  як    у    полі          билина.

Все.    Кінець.  Більше    МАМИ    нема,
Хоч    життя    вона    вона    дуже    любила.
Та    так    Богом  дано,  що    приходить    пора
Вже    прийшла  –
                                                               Мама    нас    залишила.

Наш    старенький    татусь    -      
Залишився    один
Вже    немає,    немає    дружини.
Вони    мудро    прожили    життя
І  дітей    вони    разом    нажили.

Він    сьогодні    якийсь    не    такий  –
Вже    немає    дружини    Параски.
Він    сумний,  пустота    на    душі.
Пролетіло  життя,  як    у    казці.

Що    робити    йому?  Куди    йти?
Він    прийде  –  її  дома    нема.
Він    один    як    без    рук.
                                       Це    від  бога    усе  –
Завжди    хтось    когось    
                                     Перший    лишає.

Батько    сам.  Йому    важко.
                                                               Як    всім    зараз    нам  –
Вже    немає                        його            половини  
Ми  є.  Діти.  Це    добре.
                                               Та    що    йому    з  нас?
В    нас    своєї      є    життєві      проблеми

Ми    приїдем    в    село,
                                                         Бо    тут    виросли    всі,
І    побачим    печальну    картину:
Батько    радий    нам    всім,
Та    не    звик    бути    сам,
Споминає    кохану    дружину.

На    могилу    прийдем  ,  свічі    запалимо,
Помолившись,    ми    гірко    заплачем:
Ви    пробачте  нас,  мамко,
                                                                     Щиро    просимо    всі.
Нас    рідненька    матусьо    пробачте.

Ми    прийдемо  до    Вас.
                     Як    настане    той    час.
Але    хто    коли.Богу    лиш    видно.
Ну,    а  поки    ще    тут,
За  вас    молимось    ми.
І    за  себе    нам    дуже    устидно.
Але    Вами    пишаємось    мамко    ми      всі  –
Ви  життя    прожили    не    даремно
Щиро    любимо    Вас
І  сумуєм    без    Вас
Ви    найкраща    -
                                                 І    нам    це    приємно.

Дочку    Валю    свою,  
                                     Ви    любили    як  всіх
Може,  більше?
                                             Не    нам    це    судити…
Скільки    років    чекала  
                                                                 З  далеких    доріг  –
Може,    прийде    в    село    вона    жити.

Буде    жити    дочка    у    селі    біля    ВАС,
Допоможе!
Смачненьке    щось    зварить!
Поруч    просто    посидить,
                                                           Як    рідна    душа;
Поговорить;
Як    треба,    розрадить  .
Ви    пишатися    будите
                                                                     Нею    в  селі  
Які    чуйні,  сумлінні    в    нас    діти.
І  радіти    життям
                                           В    ріднім    колі    своїм,
І    з    онуами    мете    сидіти.

А    Микола,  наш    брат  ,  
         Він    ваш    менший    синочок,
Вдома    мами    нема,  
                                                   Не  пішла    у    село,
Не    прийде    вона    більш    до    хати.

Я    є    старший    Ваш    син,  
                                           Не    подарок  я,  так  –
Всякі    були    у    мене    проблеми
На      закон    не    зважав  –
                                                                   Бог    мене    покарав
Ви    пробачте    ще  раз    мене,  нене.

Передачі    носили    роками    мені,
Гіркі    сльози    не    раз      проливали,
Ви    хотіли    нам    всім  ,
                       Чим    могли    помогти,
Цим    собі    Ви    життя    вкоротали.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705983
Рубрика: Присвячення
дата надходження 11.12.2016
автор: kuzsm1957