[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PCg5ilk9M5Q
[/youtube]
Закреслюєм в житті ми часто те,
За чим колись так будемо жаліти,
А новий вітер вряд чи принесе
Оте, чому ми будем так радіти.
А день за днем стирають всі дрібниці.
І пам"ять упадає в забуття.
Та часто із духовної скарбниці
Дістанем скарб, що вже без вороття.
І кожну ніч, коли чомусь не спиться,
Як кара виринає кожен крок.
І добре знаєш ти, що це не сниться,
А це безсоння - плата, як урок...
До ранку розкладаєм на полицях
Оте, що проміняли на п"ятак.
І все смутніше бачим любі лиця,
Які тепер потрібні нам отак.
А за вікном світає вже, напевно...
Та очі ще не висохли від сліз.
І чередою дні ідуть даремно.
Життєвий віз скрипить без тих коліс...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705920
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.12.2016
автор: Н-А-Д-І-Я