Із легкістю порухів на устах
Моє ім'я є Безталанна
В твоїх очах блакитний птах,
Що до небес мене. Осанна!
Безмірний шепіт на словах
Я тільки витвір інтро-світу
І кожен мій наступний змах
Станцює краще від обріти.
Той голос в'ється на світанні,
Що марево друкує, як любов.
Мені тебе не треба у реаллі,
Де сині очі, синя й кров.
Звільнить би пута своїх мрій,
І розписать би по скрижалях
Хто той, що мной заволодів,
Хто звав оманою кохання?!
(за мотивами повісті Докії Гуменної "Мана")
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705877
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2016
автор: Olana Bilukha