Була колись із дерева вона,
Проста на вигляд, зовсім непримітна.
Але тепер її сестра
В сталь нержавіючу убралась, алюміній.
Або ж із срібла сукню одягла
І золотою може бути навіть.
Як сувенір красується стара,
У візерунках вся, як вишиванці.
На неї попит у туристів зарубіжних,
Її придбати в магазинах можна
Давню-прадавню річ цю українську.
А називається вона так просто...(Ложка).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705564
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 09.12.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський