Безшумно повз гори-химери
В затоку ідуть кораблі.
І світиться в небі Венера,
Планета-сусідка Землі.
Одна в тишині океанній,
Зайнявшись найпершою з зір,
Пливе вона в димці туманній
Над морем і пасмами гір.
На хвилі свій промінь кидає,
На вкриту росою вербу,
І хочеться в думах, буває,
Спитати зорю голубу:
- Скажи, одиноке світило,
Що бачиш в вечірній імлі?
Які таємниці закрило
Туманом минуле Землі?
Як здавна донині жили ми -
Все знала і бачила ти:
Закоханих палкі обійми
І свіжі могильні хрести.
Ти чула Христові молитви,
Ішла вслід за валками гарб,
Світила над стінами битви -
Про все розказати могла б.
Скажи, що ти знаєш, плането,
Що бачила з плином сторіч? -
А древній хранитель сюжетів
Лиш гордо іде і мовчить.
Ховається свідок мовчазний,
За хмари повзе вдалині,
І з темних висот неприязно
І холодно світить мені.
Не викаже нам таємниці
Планета-подружка Землі,
Лиш море туманом сріблиться
І в бухті гудуть кораблі.
ВЕНЕРА
(перевод)
Скользят по воде темно-серой
В залив заходя корвбли.
И светится в небе Венера
Звездой одинокой вдали.
Над гладью седой океана
Зажёгшись в начале ночи,
Идёт в тишине первозданной,
Блестит отражая лучи.
Горит на волне отражаясь
И в каплях вечерней росы.
И хочется в думах, бывает,
Звезду голубую спросить:
- Скажи почему одиноко
Бредёшь ты над тёмной водой,
Сходя то под утро с востока,
То снова вечерней звездой?
Что было во днях отдалённых,
И в ближних, известно тебе -
Ты видела встречи влюблённых
И чёрные даты в судьбе,
Христовы слыхала молитвы
И видела древнюю знать,
Видала великие битвы,
Могла б о былом рассказать.
Скажи что ты знаешь, планета,
Что было, скажи мне в ночи? -
Но светит таинственным светом,
Идёт на закат и молчит.
Уходит в туман без ответа,
Лишь светом мерцая вдали,
Немой, молчаливый свидетель,
Планета-соседка Земли.
Не выдаст далёкие тайны
Подружки ближайшей своей.
Лишь изредка полог тумана
Прорежут гудки кораблей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705543
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2016
автор: Леонід Луговий