Несподівано для себе відкрила,
І не хочу мовчати довік:
Намалювала тобі я ці крила,
Вигадала цей блиск у повік.
Бо очі в тебе не такі й живі,
І руки не мають могучості,
А губи твої вже й не дуже палкі,
Мова не має живучості.
Чи горіла я біля тих очей?
Так, і попелом стала я вмить.
Тільки в споминах палких тих ночей,
Відродилась, і вже не болить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705280
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2016
автор: vitaliyevna