Пробач мені мої слова…
Думками стиснуті в полоні,
Кохаю я, ти не моя…
І це ті вистріли у скроні.
Із цим усім ось та межа…
І вибір в тиші захопився,
Я лиш віддам тобі життя,
І певен що не помилився.
Пробач мені мої слова…
Вони руйнують твоє щастя,
Поглянь де ти і просто я…
На тебе віддано дивився.
Цікаво криються думки,
Немов у них ти щось сховала,
Ти певно зіронька моя…
Мені тебе не вистачало.
Пробач мені мої слова…
Пробач написане кохаю…
Я віддаю тобі життя,
І що робити я не знаю.
Пробач мені що я писав…
І цим завдав тобі неспокій,
Я просто вічно би чекав,
Адже ти мій сімейний спокій.
Пробач мені мої слова…
Пробач що сильно так кохаю,
Ти подаруй мені життя,
Котре з тобою я пізнаю.
5 грудня 2016 року © Андрій Анатолійович Отченко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704995
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2016
автор: Андрій Анатолійович Отченко