ти була б ближче, якби роззулась
підійшла до мене вже босою
пахнула Тисою і зимою,
яка її зробила такою холодною.
тож, якби ти роззулася, ця трава лоскотала б тобі стопи
а якби ти лежала, то торкнулась б її долонями
і якби ти плакала, то сльози твої б у траві губилися
і якби ти стікала кров'ю, то ...
бо ж зелений - це колір тих, хто приходить.
а червоний.. а червоний...
для грішників..
тож, якби ти прийшла, коли я тебе покликав.
коли мені було порожньо і самотньо
ти б виймала мені із ніг закривавлену глицю,
перев'язуючи сукном, у молоці змоченим
я очікував рук твоїх у моїх долонях,
твоїх плечей у моїх передпліччях..
щоразу гукнувши тебе, наче себе віддавши якусь частину,
вслухався напружено в тишу, в темряву
і ти не приходила,
(не попередивши, що не прийдеш)
але якби ти прийшла, то тут було трохи води
і я міг би зробити із неї вино...
напоїти тебе... і ... тебе.. і ... з тобою
Боже, прости.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704969
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2016
автор: Hauch