«Я їхав до друга»
Вже на другій годині того шляху,
Смерть почала кружляти навколо.
Наче знала, куди я так швидко мчу,
Наче знала, поспішаю до кого.
Наче знала, що я прощатимусь з другом.
Який завжди був мені, наче брат.
Я відчував часто біль і напругу,
Але ніколи – таких ось втрат.
Тож взяв я смерть із собою в дорогу,
Вона сміється: «Я ще не до тебе,
Ще не була біля твого порогу,
Була лиш в друга, зараз туди і треба.»
Я відповідав: «Якщо вже зрізала йому крила,
То оберігай його, як зіницю ока.
Щоб птаха та не злетіла,
Ти забрала його, темноока.
Тож хай та птаха у тебе в клітці,
Не почувається аж надто нестерпно.
Не тримай мого друга в жорсткій сітці,
В нього душа все одно невичерпна.»
Я чекав його завжди з полонів,
Я світ не сприймав без друга,
А він повертався із перегонів,
Не дотримуючись маршруту.
Він говорив завжди: «Чекай мене, брате,
Ми сурми примусимо про нас заграти,
Дзвони будуть про нас дзвеніти,
Жінки наші будуть, як Афродіти.»
І переховувався мій друг в містах,
В різних країнах і поселеннях,
Він життя своє відправляв в листах
І від смерті не мав щеплення.
Пробила куля його тяжке серце,
Впав він, наче підстрелена птаха.
Я їхав до нього, чомусь вірив в безсмертя.
І не вірив, що вмерла разом з ним відвага.
Доїхали ми із смертю ближче до ночі,
Вона випірнула з машини, як тінь,
Закрила свої темні сумні очі
І поринула туди, де друга був дім.
Пішов і я, у пітьму дивився,
Було у домі багато людей,
Натовп плакав, кричав, юрмився,
Не було там тільки його дітей.
Наче, нащо їм такий батько-злочинець,
Що тікав від спецслужб і совісті?
Та завжди привозив він гроші й гостинець
Віддавав дітям, про зневагу забув повністю.
Всі жінки його були холодні й зрадливі,
Їх очі були пусті й неживі,
А він, аби лиш вони були щасливі,
Отримував рвані і ножові.
А я лише їхав йому сказати:
«Тепер ти чекай мене, брате,
Небесні сурми про нас будуть грати,
Всі дзвони будуть про нас звучати,
Янголи будуть нас охороняти.
Афродіти будуть для нас танцювати,
Ти ще лиш почекай мене, брате…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704677
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 04.12.2016
автор: Олександра Пуляєва