У темну-темну ніч,
Злодій наосліп.
Щось він замишляє,
Лихі думки має.
Місяць сховав роги,
Селом темінь бродить.
В небі ледь іскриться
Ковшем Ведмедиця*.
Горлиця дрімає,
В пір’я дзьоб ховає.
Впав листок з горіха,
Злодій в згинці стиха.
З шурхотами в листі
Крок зробив, й на місці.
Ген, лише собака
За рікою дзявкав.
Ракло* проти ночі,
Ріже темінь очі.
Наче тать* із лісу
Опустив завісу.
Тишком-нишком зиркне,
Навіть і не пирхне.
Торбохват* не знає,
Хата очі має!
Дивиться й очима –
Небо над дверима!
Помахав з журбою,
Божий Перст рукою!
Вели́ка Ведме́диця* — сузір'я північної небесної півкулі,
називають також Великим Ковшем.
Тать, торбохват, ракло* - злодій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704421
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.12.2016
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА