Жити буде!. .

То  не  паморозь  упала  –    
рання  сивина  –

Скроні  так  розмалювала    
юнаку  війна,

Йшов  туди,  веселий,  чорний,    
ямки  на  щоках…

Бій  запеклий  був  учора…    
І…  одна  рука…



Непритомний  впав…  у  шоці…
Мов  мерця,  звели…

Вже  не  ямочки  у  хлопця  –    
рани  зацвіли.

Лиш  ясніли  очі,  сині,    
задивились  в  вись…

«О,  яка  ж  вона  красива!    
Війни  де  взялись?!


Що  ділити  хочуть  люди?»  –    
Спрагу  п’є  душа.

Санінструктор:  «Жити  буде!..
В  госпіталь  рушай!..»

То  не  паморозь  упала  –    
рання  сивина,

Ямки  кров’ю  малювала    
юнаку  війна.
18.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704404
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 03.12.2016
автор: Ганна Верес