Бив зрана дощ у вікна зимний, не осінній.
Нахабно вітер гілля шарпав у садах.
Взялись до дій обоє по чиїмсь велінні
Чи, може, просто влаштували собі змаг?
Брав землю ливень-отчайдух , бісився вітер.
На їхні витівки дивилась крізь вікно.
Протяжно, журно вили чорні голі віти.
Їх звуки небо загортало в полотно.
І так щось скучилось мені за сонцем-літом,
За смаком ягід, прілим запахом лугів.
Зимі прославу вітер за вікном трембітив
А я шукала теплий спогад поміж брів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704280
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.12.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)