Весна несе тепло барвистих ранків.
Квітує первоцвіт на дикім пустирі.
Закохана у срібне марево світанків,
Вона ходила по замріяній землі.
Солодкий вітер гальмував свідомість,
крутивши голову весною пяній дамі.
Вона вагаючись залишиться натомість
втонула сонна неквапливо в панорамі.
І яблуня суцвіттям ніжно її вкрила,
Заснула поруч оніміла дика бранка.
Теплим дощем гріхи тілесні змила,
Стара, проте досвідчена коханка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704179
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2016
автор: Сама НЕсвоя