Морозно, зимно. З сита сіє й сіє,
Усеньке місто снігом замело.
Тихенько скімлить за вікном завія
І просить поділитися теплом.
Безжально стукає в кутку годинник,
Рахує вічність і тасує дні.
Даремні мої потуги невпинні
Зіграти на обірваній струні.
Як хочеться устигнути зібрати
На пазлики розкремсане життя,
Найкращу пісню все-таки зіграти
Вернутися у край невороття…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704009
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.12.2016
автор: Лариса Журенкова