Спало Полісся, а ніч тихо-тихо моргала
Зорями в небі до наших волинських озер.
Як ти мене тоді, як ти мене зчарувала,
Будемо двоє з тобою навік відтепер.
Приспів:
Квіточко моя, синьоока,
Ми два береги поліської ріки.
Хоч вода у річечці глибока,
Ти місточком, доле, приходи.
Будемо до ранку розмовляти,
Слухати зозуленьку в гаю.
Місяця з-за хмари виглядати,
Наче ми з тобою у раю.
Я про це знав, коли вперше зустрів тебе, доле,
В очі твої закохався навіки тоді.
Кожна розлука в мені відбивається болем,
Може тому, що в душі ми завжди молоді.
Приспів.
Спало Полісся, а ніч тихо-тихо моргала
Зорями в небі до наших волинських озер.
Як ти мене тоді, як ти мене зчарувала,
Будемо двоє з тобою навік відтепер.
Приспів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703959
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2016
автор: Віталій Назарук