Вітання вітру

Вітанню  вітру    радо  усміхнусь,
Що    так  неждано  стрівся  у  дорозі…
І  хоч  зима  вже  сива  на  порозі,
Почується  знайоме:  «Повернусь…
Я  повернусь..."

Хоча  уже  останнім  листям    з  віття
Старого  клена    сипле  листопад,
Все  ж  мариться    серпневий  зорепад
Із  юних  мрій  минулого  століття.
Мій  зорепад...

Вже  замітає  снігом  ту  стежину,
Де  бродить  сум  нічогонечекань,
І  наспівом    забуто-спрагло  лине
Той  вітерець,  що  посеред  мовчань,
Серед  мовчань...

І  знову  вірю  тим  словам      без  меж,
Мов    радістю  наслухатися  маю.
Усе  найкраще,  що    в  житті  буває,
Тоді  приходить,  коли  ти  не  ждеш…
Коли  не  ждеш...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703855
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2016
автор: Людмила Пономаренко