Світ вимагає: грай
ролю свою мізерну.
Зал аплодує хай!
Кинуто в землю зЕрно.
Щось та зросте колись.
Може, іще й заквітне.
Низько в поклоні гнись
перед вельможим світом.
Поки в тобі святе
буде пророкувати
щось невідоме, те,
що поза світу ґрати
кличе іти.
Лиш ба
кличу того не вчуєш.
Серце мале раба
знов у собі пуцуєш.
Граєш мізерну роль,
інше чогось не можеш.
На перехресті доль
зле шваркотять вельможі.
І веселіє світ,
все йому йде по плану.
Тільки на зламі літ
щирість нетребно тане.
Тільки журливий Бог
в небі сотає думи -
молиться знов за двох,
поки гелгочуть сурми..
27.11.16 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703641
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.11.2016
автор: Леся Геник