Наш Ореол
Де та душа, що голодом розбита?
Де та душа спаплюжена внівець?
Вона волає заживо зарита
І стукає до кам’яних сердець.
Хто рахував оті кургани-гори,
Де убієнні покотом лежать?
Яким мірилом виміряти горе,
Щоб Господу глухому показать?
Може почує пришлі покоління
Й поставить все на праведні шляхи,
Нехай на гени пресвяті, нетлінні
Не вішає шайтанові гріхи.
У темні ночі світяться кургани,
Це козаки про січі гомонять,
Ніколи цей вогонь не перестане
В звитяжнім серці волею сіять.
Відроджується трисвята країна,
Гімн на вустах у міліонних доль…
Як в сатану заб’єм кілка з осини,
Повернеться наш Божий Ореол.
28 листопада 2016 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703633
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.11.2016
автор: Микола Паламарчук